2017-06-07 ФАХОВИЙ ВИСНОВОК стосовно будівництва торговельно-офісно-житлового центру по вул. Воровського, 15-а, вул. Гончара, 38-б, та вул. Гончара, 48/2, у Шевченківсь-кому районі м. Києва, від 30.05.2017

У відповідь на Депутатське звернення  депутата Київської міської ради О.С. Балицької № 08/279/08/005-671 від 21 квітня 2017 р. до Національної спілки архітекторів України, вивчивши надані документи, проаналізувавши нормативні документи, що діють на території України та міста Києва в галузі будівництва та охорони культурної спадщини, можу викласти наступне:

1.                 Порушення авторських прав та прав київської громади

Львівська площа ще з 11 ст. була місцем розташування давнього торжища, яке було поновлене на цьому місці з 1873 р., а з 1958 ринок був перенесений на вул.. Воровського. Сінний ринок був побудований в 1949-58 роках архітекторами С. Д. Фрідліном і Б. Я. Кучером. В радянський період Сінний ринок стояв на обліку як пам’ятка архітектури. В 2004 р. рішенням Київради з порушенням інтересів київської громади ринок було передано в приватну власність.

В кінці квітня 2005 року під тиском громадськості Держслужба охорони пам'яток культурної спадщини при Мінкульті знову внесла будівлю Сінного ринку до Зводу пам'яток історії та культури, але ці дії Міністерства культури були оскаржені в суді забудовником, і через кілька місяців об’єкт із Реєстру терміново виключено.

Ринок було незаконно визнано аварійним і самочинно, без узгодження з авторами проекту, знесено.

Разом з тим згідно ст..433 Цивільного Кодексу твори архітектури є обєктом авторського права. Згідно ст 29 Закону України про архітектурну діяльність автор проекту твору архітектури має виключне право на внесення змін до збудованого твору архітектури у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції. В ст. 4 того ж Закону зазначається: «Для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування».

Згідно ст..438,439 ЦК автор має право на недоторканість твору. У разі смерті автора недоторканість твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами. Згідно ст..28 Закону України про авторське право і суміжні прав «Авторське  право  діє  протягом  усього  життя  автора   і
70 років  після  його  смерті».

Отже, знесення будівлі Сінного ринку було незаконним, проведене всупереч інтересам київської громади і без узгодження з авторами проекту і може бути опротестоване нащадками або Спілкою архітекторів як уповноваженою організацією.

2.                 Порушення Закону України про архітектурну діяльність щодо проведення архітектурних конкурсів

Згідно ст 6 Закону України про архітектурну діяльність, «виключно на конкурсній основі здійснюється розроблення проектів об'єктів архітектури, реалізація яких має суттєвий вплив на розвиток і формування забудови населених пунктів, а також об'єктів, які розміщуються в зоні охорони пам'яток історії та культури або можуть негативно впливати на території і об'єкти природно-заповідного фонду.»

Територія ділянки проектування розміщується в зонах охорони і безперечно  має суттєвий вплив на розвиток і формування забудови населених пунктів, отже, проектування мало здійснюватися виключно на конкурсній основі. Цього зроблено не було.

Програми і умови архітектурних та містобудівних конкурсів, як зазначається далі в тій самій статті,  складаються за участю Національної спілки архітекторів України або її місцевих організацій, чого теж не було зроблено. Отже, проектування на даній ділянці не відповідає чинному законодавству і порушує Закон про архітектурну діяльність щодо проведення конкурсів.

3.                 Порушення процедури видачі містобудівних умов та обмежень

Містобудівні умови та обмеження видані на земельну ділянку по вул.. Воровського, 17, що вибула з цивільного обороту, запис про державну реєстрацію та кадастровий номер якої скасовано, а отже, є недійсними.

Відповідно до генерального плану Києва, затвердженого 28.03.2002 №370/1804, земельна ділянка відноситься до території громадських будівель та споруд, частково середньоповерхової житлової забудови, тобто 4-5 поверхів.

В містобудівних умовах та обмеженнях цільове призначення ділянки (п.7) визначено як «для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісно-житлового центру з підземним паркінгом та для знесення існуючих будівель», що не можна віднести до громадських споруд.

4.                 Порушення максимально допустимої висоти забудови

Максимальна висота проектованого комплексу дорівнює 256 м за абсолютними позначками; рівень землі ділянки складає 171-178 м за абсолютними позначками; отже, максимальна висота забудови сягає 78 м. Висота оточуючої історичної забудови знаходиться в межах 22 м.

«Міськцивільпроектом» запропоновано максимальну висоту комплексу 218 метрів за абсолютними позначками, тобто 40 метрів. Проте в своїх розрахунках Міськцивільпроект спирається не на висоту історичної забудови (22 метри), а на висоту нової дисгармонійної забудови по вул.. Бульварно-Кудрявській, Чеховському провулку і Гончара, отже, це не зовсім вірно. Крім того, ця методика не враховує памяткоохоронні обмеження і може використовуватися лише як допоміжний інструмент, переважно на нових територіях, за межами історичного ареалу. Проте навіть ця висота, яка вже перевищує допустиму, є нижчою від проектної на 38 метрів.

Разом з тим гранично допустима висота будівель, що споруджуються в Центральній планувальній зоні відповідно до Розділу 5 «Основні положення генерального плану», становить 27 м.

В історико-містобудівному  обґрунтуванні зазначена  максимально допустима висота 81 метр, що суперечить вимогам памяткоохоронного законодавства, а тому ІМО має бути визнано нечинним і відкликано.

5.                 Порушення умов проживання і допустимої щільності

Загальна площа комплексу складає 104068,10 кв.м, площа ділянки 1,9186, загальна кількість квартир – 832, кількість будинків -14. Дворівневий паркінг запланований в стилобатній частині, його місткість 752 м/місць

Отже, в даному комплексі заплановано розміщення 832 квартир, тобто близько 4000 проживаючих; офісних і нежитлових приміщень загальною площею 5364 кв.м, що розраховано на 900-2000 працюючих. Таким чином, щільність проживання в даному об’єкті складатиме 2000 люд/га, а разом з працюючими – до 3000 люд/га

Згідно ДБН 360-92, п.2.13 щільність проживання навіть у виключно житлових районах приймається в межах 400-500 люд/га, а для сельбищної території – 110-150 проживаючих. При цьому, згідно п.3.7, розрахункову щільність населення в найзначніших містах рекомендується приймати 220 люд./га в центральній зоні міста, а гранично допустима -450 люд/га. Для середньоповерхової забудови, як її визначено в генеральному плані Києва щодо ділянки проектування,  максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки складає 60%.

Тобто в даному проекті ці норми перевищено в 5-10 разів, що є абсолютно неприпустимим.

Площа паркінгу при розрахунку 25кв.м/м-місце складатиме 18800 кв.м, тобто близько 1га площі забудови, що складатиме більше половини площі ділянки.

6.                 Порушення умов реконструкції.

ДБН 360-92 зобовязує в п.3.10 при перебудові кварталів житлової забудови враховувати історико- архітектурну і містобудівну цінність кожного будинку і споруди. Для вибору етапів і прийомів реконструкції потрібна інвентаризація забудови (включаючи історико-архітектурну) з наступною оцінкою стану житлового фонду щодо історичної цінності і ступеня зносу. Житлову забудову, яка склалася, треба диференціювати за способами реконструкції будинків: регенерація з капітальним ремонтом, реставрацією або повним відновленням; регенерація з капітальним ремонтом і модернізацією; капітальний ремонт, поточний ремонт, поточний і косметичний ремонт; природне вибуття; знесення із заміною новим будівництвом тощо. Цього не було зроблено. Крім того, введення такого потужного комплексу з показниками, що перевищує всі допустимі норми, безумовно, різко погіршить умови проживання існуючого населення.

7.                 Порушення памяткоохоронного законодавства

Земельна ділянка по вул. Воровського, 15-а, вул. Гончара, 38-б, та вул. Гончара, 48/2,  у Шевченківському районі м. Києва розташовується у межах Центрального історичного ареалу міста (рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10. 1988 № 976, 16.07.1979 № 920, розпорядження КМДА № 979 від 17.05.2002, Наказ Міністерства культури від 21.10. 2011 № 912/0/16-11). Відповідно до п.7 «Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів…» збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів, охорона і раціональне використання розташованих в їх межах нерухомих об’єктів культурної спадщини, збереження її містоформуючої ролі є пріоритетним напрямком містобудівної діяльності в межах історичних ареалів. 

Крім того, ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови І категорії. В таких зонах заборонено будівництво висотних будинків, а можливість будівництва підвищеної поверховості обмежується 26,5 м від рівня проїзної частини. Крім того, в зонах регулювання І категорії заборонено будівництво, що негативно впливає на композиційно-видовий вплив пам’яток архітектури, розташованих в безпосередній близькості.

Земельна ділянка безпосередньо примикає до 8 памяток місцевого значення історії та культури по вул.. Бульварно-Кудрявській, 18/2; вул.. Бульварно-Кудрявській, 19;  вул.. Гончара, 30-а; вул.. Гончара, 32-а;  вул.. Гончара, 40-а; пров.Чеховський, 8; вул..Ярославів вал,25; вул..Ярославів вал,27; та 28 об'єктів культурної спадщини, а також до памяток національного значення – памятки археології Культурний шар Міста Ярослава(ох. № 260028-Н ) та буферної зони пам’ятки Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Софія Київська». 

За змістом положень ст. ст. 53, 54, 150 ЗК України (в редакції Закону № 2518-VI від 09.09.2010) землі, на яких розташовані: пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби належать до земель історико-культурного призначення.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-ІІІ від 08.06.2000 (із змінами та доповненнями) «території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації».

Тобто ця земельна ділянка належить до охоронних зон земель історико-культурного призначення на підставі положень ст. 53 ЗК України та ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», які визначають поняття та склад земель історико-культурного призначення, де заборонена діяльність, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 в охоронних зонах здійснюється реставрація та реабілітація пам'яток, забезпечується охорона традиційного характеру середовища, усунення споруд і насаджень, які порушують традиційний характер середовища, відтворення втрачених цінних об'єктів. Нове будівництво можливе тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими в порядку, визначеному законодавством. Наголошено, що у разі проведення земляних робіт необхідно отримати відповідні дозволи Міністерства культури та мистецтв України, погодження Інституту археології Національної академії наук України.

Отже, будівництво торговельно-офісно-житлового центру по вул. Воровського, 15-а, вул. Гончара, 38-б, та вул. Гончара, 48/2,  у Шевченківському районі м. Києва є незаконним, порушує вимоги до використання особливо цінних земель (ст. 53, 54, 84, 150, 162, 163, 164 ЗК України та 34, 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини») та до охоронних зон памяток. Будівництво має бути негайно зупинено, а територія приведена до первісного вигляду у відповідності до вимог памяткоохоронного законодавства, можливо, навіть з відновленням втрачених споруд.

Разом з тим Історико-містобудівне обґрунтування, погоджене Міністерством культури від 06.06.2016, розроблене істориком Е.Ю.Градун, є непрофесійним з точки зору встановлення містобудівних обмежень, зокрема, встановлення максимально допустимої висоти 81 метр, тобто 258,9 в абсолютних позначках (стор.27), не враховує інших вимог памяткоохоронного законодавства, а тому має бути відкликано як таке, що суперечить нормам українського законодавства.

8.                 Порушення вимог міжнародного законодавства щодо культурних ландшафтів.

Основним Законом встановлено, що загальновизнані принципи та норми міжнародного права є основою для зовнішньополітичної діяльності України (ст. 18). Чинні ратифіковані міжнародні договори посідають місце після Конституції України в ієрархії нормативно-правових актів і їхні норми мають перевагу над нормами національних законів та інших актів внутрішнього законодавства.

 Після приєднання до Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплений у ній принцип «pacta sunt servanda» зобов’язав Україну неухильно виконувати всі взяті нею міжнародні зобов’язання, без будь-яких винятків і виправдовувань. Ця вимога підкріплюється й міжнародною судовою практикою.

У міжнародній судовій практиці є загальновизнане положення про те, що держава не може ні на що посилатися, включаючи й власну Конституцію, щоб уникнути виконання міжнародно-правових зобов’язань.

Отже, зважаючи на  правові інструменти,  що існують на міжнародному рівні  у  сфері  охорони  та  управління  природною  і  культурною спадщиною,  регіонального  та  просторового планування,  місцевого самоврядування   та   транскордонного   співробітництва,   зокрема

- Конвенцію про  охорону  архітектурної  спадщини Європи (Гранада,  3 жовтня 1985 року),  

- Європейську рамкову конвенцію про транскордонне співробітництво   між   територіальними   общинами   або  властями (Мадрид,  21 травня 1980 року) та додаткові  протоколи до неї, 

- Рекомендацію щодо охорони і сучасної ролі історичних ансамблів. (Прийнята 19-ю сесією Генеральної Конференції ЮНЕСКО, Найробі, 26 листопада 1976 р.),  

- Європейську Хартію місцевого самоврядування (Страсбург,  15  жовтня  1985  року),  

- Конвенцію про охорону  світової  культурної  та  природної спадщини (Париж,  16 листопада 1972 року), 

- Рекомендації про історичні міські ландшафти» (ЮНЕСКО, Комітет всесвітньої спадщини, 2011). (І розділ «Визначення п. 8 та п. 9),

- Міжнародну хартію про охорону історичних міст (Вашингтонська хартія) та

- Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень  та  доступ до правосуддя з питань,  що стосуються довкілля (Орхус, 25 червня 1998 року),

- Історичні ареали або території, що знаходяться в зонах охорони чи регулювання забудови, мають охоронятися та зберігатися як цілісний компонент середовища. Першочергове значення тут мають історичні видові точки та перспективи та масштаб забудови.

Європейська ландшафтна конвенція(ратифіковано Законом N 2831-IV (від 07.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.547; набуття чинності для України: 01.07.2006)
визначає міські урбаністичні ландшафти як «суттєвий  компонент  оточення  людей,  як  вираження  різноманітності  їхньої  спільної культурної та природної спадщини, та як основу їх ідентичності» (ст..5).

Міжнародна хартія про охорону історичних міст (Вашингтонська хартія) визначає в п.2: «цінності, що підлягають охороні, це - історичний характер міста і сукупність матеріальних і духовних складових, які виражають його образ, а саме:

a) форма міста, яка визначається мережею вулиць і розплануванням на ділянки;

b) зв'язок між різними міськими просторами: забудованими, вільними та озелененими;

c) форма і вигляд споруд (внутрішній і зовнішній), обумовлені своєю структурою, об'ємом, стилем, масштабом, матеріалом, кольором і декором;

d) зв'язки міста з навколишнім середовищем, природним і створеним людиною;

e) різні призначення міста, набуті ним під час історичного розвитку.

Будь-який замір на ці скарби загрожуватиме автентичності історичного міста»; і далі в п.10. «У тому випадку, коли необхідно переобладнати будівлі або спорудити нові, будь-яке доповнення мусить враховувати наявну просторову організацію, особливо розпланування на ділянки та масштаб, як того вимагають якість і цінність ансамблю наявних споруд.»

"Всесвітня спадщина та сучасна архітектура – управління історичним міським ландшафтом" (Віденський меморандум, м. Париж, 30 червня - 5 липня 2003 року, рiшення 27 СОМ 7В.108) стосується iсторичних мiст, якi вже занесенi або мають намiр бути включеними до Списку всесвiтньої культурної спадщини ЮНЕСКО, а також iнших мiст, якi мають пам'ятки та видатнi мiсця, разом iз мiськими територiями, що є унiкальними з точки зору всесвiтньої культурної спадщини. В п.14. записано: «Існуючi iсторичнi мiста, особливо тi, що входять до Списку всесвiтньої культурної спадщини, потребують особливої полiтики планування та управлiння мiстом, для якої збереження культурної спадщини є головною метою. В цьому процесi автентичнiсть та iнтеграцiя iсторичних мiст, якi визначаються за рiзними чинниками, не повиннi пiддаватися ризику»; далі в п.25: «Види мiста, дахи, ландшафти, в тому числi iсторичнi завершення будiвель - iсторичне розпланування (парцеляцiя), основнi вiзуальнi осi та типи є невiд'ємними частинами самобутностi iсторичного міського ландшафту».

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» «завданням законодавства в даній сфері є … збереження ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною» (ст. 1); «ландшафт є об’єктом державної охорони і регулювання використання» (ч. 1 ст. 5).

Державний історико-культурний заповідник та об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Софія Київська», з буферною зоною якого безпосередньо межує об’єкт будівництва, є «визначним місцем» за памяткохоронним законодавством  і  відноситься до категорії «культурних ландшафтів» за міжнародним законодавством. Отже, збереження культурної спадщини є головною метою для таких територій.

В порушення всіх вищезгаданих міжнародних документів, існуючих памяткоохоронних норм нашої держави, висота і щільність запроектованого комплексу нанесе непоправну шкоду складеному характеру історичної забудови, перекриє існуючі видові осі вздовж вул. Ярославів вал, Олеся Гончара, Бульварно-Кудрявської, Чеховського пров. та спотворить історичні панорами Старого міста.

9.                 Висновки

1.                 Сінний ринок, як твір архітектури, є об’єктом авторського права, яке зберігається впродовж 70 років і після смерті авторів. Знесення будівлі Сінного ринку було незаконним, проведене всупереч інтересам київської громади і без узгодження з авторами проекту. Цей об’єкт за часів його існування було визнано пам’яткою архітектури, отже, це цінний містобудівний об’єкт, який має бути відновлений.

2.                 Проектування об'єктів, які розміщуються в зоні охорони пам'яток історії та культури, повинно здійснюватися виключно на конкурсній основі. Цього зроблено не було. Отже, проектування торговельно-офісно-житлового центру по вул. Воровського, 15-а, вул. Гончара, 38-б, та вул. Гончара, 48/2,  у Шевченківському районі м. Києва не відповідає чинному законодавству і порушує Закон про архітектурну діяльність щодо проведення конкурсів. Таким чином, цей проект можна вважати незаконним.

3.                 Містобудівні умови та обмеження видані на земельну ділянку по вул.. Воровського, 17, що вибула з цивільного обороту, запис про державну реєстрацію та кадастровий номер якої скасовано, а отже, є недійсними.

4.                 Відповідно до генерального плану Києва, затвердженого 28.03.2002 №370/1804, земельна ділянка відноситься до території громадських будівель та споруд, частково середньоповерхової житлової забудови, тобто 4-5 поверхів. Максимальна ж висота проектованого комплексу дорівнює 78 м. Висота оточуючої історичної забудови знаходиться в межах 22 м. Разом з тим гранично допустима висота будівель, що споруджуються в Центральній планувальній зоні відповідно до Розділу 5 «Основні положення генерального плану», становить 27 м. Тобто проектна висота перевищує допустимі за чинним законодавством норми в три рази.

В історико-містобудівному обґрунтуванні, яке повинно забезпечувати збереження історико-культурної спадщини, взагалі визначена  максимально допустима висота 81 метр, що суперечить вимогам пам’яткоохоронного законодавства і створює безпосередню загрозу існуючим пам’яткам.

5.                 Щільність проживання в даному об’єкті складатиме 2000 люд/га, а разом з працюючими – до 3000 люд/га. Згідно ДБН 360-92, п.2.13 щільність проживання навіть у виключно житлових районах приймається в межах 400-500 люд/га, а для сельбищної території – 110-150 проживаючих. При цьому, згідно п.3.7, розрахункову щільність населення в найзначніших містах рекомендується приймати 220 люд./га в центральній зоні міста, а гранично допустима -450 люд/га. Тобто в даному проекті ці норми перевищено в 5-10 разів, що є абсолютно неприпустимим. Введення такого потужного комплексу з показниками, що перевищує всі допустимі норми, безумовно, різко погіршить умови проживання існуючого населення. Не запропоновані також методи збереження і реконструкції оточуючої забудови.

6.                 Земельна ділянка по вул. Воровського, 15-а, вул. Гончара, 38-б, та вул. Гончара, 48/2,  у Шевченківському районі м. Києва розташовується у межах Центрального історичного ареалу міста, де необхідним є збереження традиційного характеру середовища та містоформуючої ролі культурної спадщини. Крім того, ділянка знаходиться в зоні регулювання забудови І категорії. В таких зонах заборонено будівництво висотних будинків, а можливість будівництва підвищеної поверховості обмежується 26,5 м від рівня проїзної частини. Крім того, в зонах регулювання І категорії заборонено будівництво, що негативно впливає на композиційно-видовий вплив памяток архітектури, розташованих в безпосередній близькості.

7.                 Земельна ділянка безпосередньо примикає до 8 памяток місцевого значення історії та культури та 28 об'єктів культурної спадщини, а також до памяток національного значення – памятки археології Культурний шар Міста Ярослава(ох. № 260028-Н ) та буферної зони пам’ятки Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і заповідника національного значення «Софія Київська». 

Навколо пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Тобто ця земельна ділянка належить до охоронних зон земель історико-культурного призначення на підставі положень ст. 53 ЗК України та ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», які визначають поняття та склад земель історико-культурного призначення, де заборонена діяльність, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. В охоронних зонах здійснюється переважно реставрація та реабілітація пам'яток, забезпечується охорона традиційного характеру середовища, усунення споруд і насаджень, які порушують традиційний характер середовища, відтворення втрачених цінних об'єктів.

Отже, будівництво торговельно-офісно-житлового центру по вул. Воровського, 15-а, вул. Гончара, 38-б, та вул. Гончара, 48/2,  у Шевченківському районі м. Києва  порушує вимоги до використання особливо цінних земель (ст. 53, 54, 84, 150, 162, 163, 164 ЗК України та 34, 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; не відповідає вимогам памяткоохоронного та містобудівного законодавства, а також міжнародному законодавству; суперечить умовам збереження історичної забудови, що склалася.

8.                 Разом з тим Історико-містобудівне обґрунтування, погоджене Міністерством культури від 06.06.2016, розроблене істориком Е.Ю.Градун, є непрофесійним з точки зору встановлення містобудівних обмежень, зокрема, встановлення максимально допустимої висоти 81 метр, тобто 258,9 в абсолютних позначках (стор.27), не враховує інших вимог памяткоохоронного законодавства, а тому має бути визнано незаконним і відкликано як таке, що суперечить нормам українського законодавства.

9.                 Державний історико-культурний заповідник та об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Софія Київська», з буферною зоною якого безпосередньо межує об’єкт будівництва, включений до Списку всесвiтньої культурної спадщини ЮНЕСКО, є «визначним місцем» за памяткохоронним законодавством  і  відноситься до категорії «культурних ландшафтів» за міжнародним законодавством. Отже, збереження культурної спадщини є головною метою для таких територій.

10.              Згідно з ратифікованими Україною міжнародними конвенціями, Історичні ареали або території, що знаходяться в зонах охорони чи регулювання забудови, мають охоронятися та зберігатися як цілісний компонент середовища. Першочергове значення тут мають історичні видові точки та перспективи та масштаб забудови. Існуючi iсторичнi мiста, особливо тi, що входять до Списку всесвiтньої культурної спадщини, потребують особливої полiтики планування та управлiння мiстом, для якої збереження культурної спадщини є головною метою. В цьому процесi автентичнiсть та iнтеграцiя iсторичних мiст, якi визначаються за рiзними чинниками, не повиннi пiддаватися ризику.

11.             В порушення всіх вищезгаданих міжнародних документів, існуючих пам’яткоохоронних норм нашої держави, висота і щільність запроектованого комплексу нанесе непоправну шкоду пам’ятці Всесвітньої спадщини – заповіднику «Софія Київська», складеному характеру історичної забудови, перекриє існуючі видові осі вздовж вул. Ярославів вал, Олеся Гончара, Бульварно-Кудрявської, Чеховського пров. та спотворить історичні панорами Старого міста. Отже, будівництво має бути визнано незаконним і негайно припинено. Необхідно оголосити конкурс на проектування ділянки забудови з урахуванням всіх містобудівних т памяткоохоронних вимог під наглядом Національної спілки архітекторів, а однією з  умов конкурсу повинно бути відновлення споуди Сінного ринку хоча б у зовнішніх формах.

 

 

Віце-президент Національної спілки архітекторів України,

Кваліфікаційний сертифікат АА № 002506 від 13.01.2016

 

 Олійник Олена Павлівна

 

 

ДОДАТКИ
Фаховий_висновок_Олiйник_О.П..docx Фаховий_висновок_Олiйник_О.П..docx
додаток.pdf додаток.pdf


ФОТОГАЛЕРЕЯ
КОМЕНТАРІ